Припинення транзиту російського газу в Європу через Україну з 1 січня нарешті стало доконаним фактом. Який, утім, не матиме серйозних економічних наслідків для РФ. З однієї простої причини: наслідки вже настали раніше. Залишилася тільки ідеологічна складова. Відбувся той самий розрив з «імперським минулим», про який заявляв ще попередній президент П.Порошенко. Тільки, як зазначав тоді «ОстроВ», для цього не потрібно було забороняти в Україні радянські фільми – такі, як «Іронія долі» (насправді практика подібних заборон і є справжнісіньким махровим «совком», від якого так хотіли відійти «патріоти»). Для цього треба було перестати качати через Україну російський газ. Але його качали! Через гроші! Тепер, зроблено! Що далі? Остаточну крапку в цій історії ще не поставлено. Ваше слово, товаришу синоптик! Важко не погодитися з президентом В.Зеленським, який назвав припинення газового транзиту «однією з найбільших поразок Москви» за весь період правління путіна. «Коли путіну подарували владу в росії понад 25 років тому, щорічне прокачування газу через територію України в Європу становило 130+ млрд м3. Сьогодні транзит російського газу – нуль», – підкреслив він. Що є, те є. Ось тільки російські обивателі, які не мають базових економічних знань, цього не розуміють, на жаль. Хоча наслідки путінської політики вони, безумовно, відчувають на власній кишені. Але особливих репутаційних втрат тут немає, на відміну від «сирійського ляпаса». Просто лідер однієї з найбільших світових держав розписався, м'яко кажучи, у власній недалекості. Ну, буває. Мудрими політиками дано бути не всім. Причини припинення газового транзиту з українського боку лежать на поверхні. Але чому не з 24 лютого 2022 р. (як, наприклад, у випадку з транзитом російського аміаку), а тільки зараз? Відповідь на це запитання треба шукати в Брюсселі. Євросоюз давно хотів «зіскочити» з російської газової «голки», причому зовсім не з почуття солідарності з Україною. Знову процитуємо заяву В.Зеленського: «перетворення енергоносіїв на зброю та цинічний енергетичний шантаж партнерів – це те, що позбавило росію найпривабливішого для неї та географічно доступного ринку». І знову – так, саме так і є. Один із яскравих прикладів – заява заступника голови Радбезу РФ Д.Медведєва (у минулому – не тільки президента і прем'єра РФ, а й багаторічного главу ради директорів ВАТ «Газпром») від 22 лютого 2022 р., який порадив європейцям приготуватися до ціни газу €2000/1000 м3 у разі скорочення російських поставок. У підсумку «€2000/1000 м3» виявилися «художнім перебільшенням». Але правда в тому, що в 2008-2020 рр.. «Газпром» за вказівкою з Кремля кілька разів перекривав вентиль на газовій трубі в ЄС. І щоразу це призводило до сплеску газових цін на європейському ринку. Зрозуміло, європейців таке становище не влаштовувало від слова «зовсім». Але знадобилися роки, щоб прокласти нові газопроводи TAP і TANAP для постачання в ЄС азербайджанського і близькосхідного газу. А також, для будівництва терміналів з перевалки скрапленого природного газу (СПГ) зі США і з Близького Сходу в найбільших європейських портах. Навряд чи це можна було зробити швидко. Інша річ, що до роботи без російського газу економіка ЄС була готова раніше. Про це ще 31 січня 2022 р. заявляв тодішній верховний представник Єврокомісії із зовнішньої політики Ж.Боррель. Але... Спрацював європейський менталітет. Щось із розряду «як би чого не вийшло». Тому поставки газу з росії тривали навіть після початку путінської «СВО». У 2023 р. «Газпром» поставив до Європи близько 28 млрд м3, заробивши на цьому $12,5 млрд, за оцінками інформагентства Reuters. Гроші пішли на фінансування війни проти України... У вересні 2023 р. тодішній голова правління НАК «Нафтогаз України» О.Чернишов зазначав в інтерв'ю, що компанія не зупиняє транзиту, бо від нього залежать країни ЄС, які підтримують Україну у війні з РФ. «Якщо європейські компанії попросять, то «Нафтогаз» може розглянути варіанти продовження транзиту», – стверджував він. До речі, ті дійсно попросили. Хоча й не НАК. Звернення, датоване 17 грудня 2024 р., до Єврокомісії надіслали найбільший словацький постачальник газу SPP і кілька газових компаній з Австрії, Угорщини та Італії. Але цього разу в Брюсселі їх не почули. По-перше, зазначені компанії не належать до категорії «китів» європейського газового ринку. Тобто, прихильники продовження російського транзиту в ЄС залишилися в меншості. По-друге, важливу роль зіграв метеорологічний прогноз. Глобальне потепління робить свою справу, грудень виявився аномально (хоча тепер уже це не сприймається як аномалія) теплим і безсніжним не тільки в Україні, а й у європейських країнах. Відповідно, споживання газу в Європі перебуває на низьких рівнях. Воно забезпечується поставками СПГ зі США і з Близького Сходу, а також з Норвегії. Необхідності в додатковому підживленні з росії немає. Але можна з упевненістю припустити, що якби синоптики прогнозували сувору морозну зиму в ЄС, контракт на транзит російського газу «Нафтогазу» довелося б продовжувати. На настійне прохання європейської сторони. І, в принципі, ніхто не каже, що цього не станеться в найближчому майбутньому. Навіть у поточному році. Усе залежить виключно від погодних умов. Образно кажучи, у цьому питанні вирішальне слово буде не за політиками, а за синоптиками. І тут треба згадати зроблену раніше заяву В.Зеленського про готовність постачати в ЄС через Україну азербайджанський газ. Тоді «ОстроВ» зазначав, що за фактом це може бути тільки російський ресурс, через об'єктивні причини. Поки нічого не повідомлялося про підписання відповідного контракту між «Нафтогазом» і азербайджанською нафтогазовою держкорпорацією SOCAR. Ба більше, немає інформації навіть про переговори між ними. Але вона, ймовірно, одразу спливе в разі різкого і затяжного похолодання. І не обов'язково нинішньої зими. Що почому? У будь-якого красивого жесту є своя ціна. Для України припинення російського газового транзиту означає мінус $1 млрд на рік прямих втрат. Це та сума, яку «Газпром» платив за контрактом із «Нафтогазом». Крім того, для підтримання рентабельності роботи газотранспортної системи (а нею подають газ не тільки європейським, а й своїм внутрішнім споживачам) в умовах падіння обсягів прокачування, тарифи на послуги компанії АТ «Укртрансгаз» підвищено в 4(!) рази з 1 січня ц.р. Це означає відчутне подорожчання газу для промпідприємств і населення. Навіть якщо Кабмін не підвищить відпускні тарифи для домогосподарств – збитки «Укртрансгазу» доведеться компенсувати з держбюджету у вигляді субсидії. Тобто знову ж таки з кишені звичайних платників податків. До того ж відмова від російського газового транзиту призвела до погіршення стосунків із сусідньою Словаччиною, прем'єр якої Р.Фіцо пообіцяв у помсту припинити постачання електроенергії (е/е) в Україну. Як відомо, нині українська енергосистема тримається на імпорті е/е із сусідніх східноєвропейських країн – оскільки всі теплові та гідроелектростанції зруйновані рашистськими ракетними ударами. Тоді як у Словаччини є можливість замістити російський газ азербайджанським. Тільки це, за розрахунками місцевого постачальника SPP, коштуватиме дорожче на €220 млн. У цьому контексті погрози Р.Фіцо видаються, як мінімум, неадекватними. Але що є, те є. І, ймовірно, українським експортерам і вантажоперевізникам треба готуватися до чергових блокувань пунктів автопропуску на кордоні зі словацького боку. Для російського «Газпрому» в абсолютному значенні втрати набагато більші. Як зазначалося, у 2023 р. компанія отримала від європейських продажів приблизно $12,5 млрд (за 2024 р. поки немає навіть оціночних даних). У попередні роки бувало і більше. Наприклад, у 2019 р. – $41,63 млрд. Оскільки газ – товар ринковий, ціна на нього формується наявністю попиту і пропозиції. Раніше «ОстроВ» детально аналізував, чому «Газпром» не зможе відшкодувати втрату європейського ринку новими контрактами з китайськими компаніями. Якщо коротко, то через обмежену пропускну спроможність наявних трубопровідних потужностей із РФ до КНР. І небажання китайців «впрягатися» в будівництво нових. При цьому варто зазначити, що ціна поставок російського ресурсу в КНР ніколи не озвучувалася. Але не так давно інформагентство Reuters із посиланням на офіційні документи уряду РФ повідомило, що у 2023 р. «Газпром» продавав у ЄС газ за середньою ціною $502/1000 м3, а в Китай – за $297. У 2024 р. – по $482 і $272 відповідно. Тобто спрямувавши в КНР 38 млрд м3 газопроводом «Сила Сибіру», росіяни зможуть компенсувати тільки половину втрат цього обсягу в грошовому еквіваленті. А в ЄС, нагадаємо, вони раніше поставляли 130-200 млрд м3. Таким чином, можна погодитися з європейськими економічними експертами, які стверджують, що припинення газового транзиту через Україну серйозно підриває можливості Кремля фінансувати війну проти України. Тільки ефект цей не буде миттєвим.
